Анна – клінічна психологиня, провідний спеціаліст центру 

1. Як ти стала психологом?

У сферу психотерапії я потрапила у 2019 році як клієнтка, що проходила власну терапію РХП. Додаткову мотивацію йти до кінця власної терапії мені надавала думка про те, що, оскільки вважаю себе сильною особистістю, якщо пройду цей шлях, зможу полегшити його й іншим у ролі психологині.

У 2022 році я вступила на «Клінічну психологію з основами психотерапії» у КНУ ім. Тараса Шевченка й у 2024 році отримала диплом з відзнакою. Також закінчила Київський юнгіанський інститут, де навчалася паралельно, і здобула кваліфікацію юнгіанської консультантки. В обох закладах дипломні роботи захищала на тему РХП. Крім того, пройшла низку підвищень кваліфікації: психосоматика, КПТ та інші.

2. Як давно ти практикуєш?

Першу консультацію провела у жовтні 2023.Однак за цим зазвичай стоїть ще щось глибше — надмірна самокритика, проблеми з самооцінкою, перфекціонізм, труднощі з самореалізацією та побудовою відносин, тривожність, депресивність, складнощі в тому, щоб розуміти свої емоції або дозволити собі їх відчувати.

3. У яких психотерапевтичних методах маєш підготовку та працюєш?

У роботі використовую інструменти когнітивно-поведінкової терапії для РХП (CBT-E), діалектично-поведінкової терапії (DBT), терапії прийняття й відповідальності (ACT), а також психоаналітичної терапії К. Юнга. 

4. Що ти вважаєш важливим у роботі?

РХП забирає чимало простору, не лишаючи місця для розкриття й розвитку потенціалу істинного Я. Це нагадує асфальт, який заважає рослині вільно проявитися на поверхні землі. Саме тому ключовим елементом терапії РХП вбачаю взаємодію,  у якій клієнт отримує більше простору для природного особистісного зростання: взаємодію, де його не оцінюють, не тиснуть і не змушують; взаємодію, у якій на заміну обмеженим знайомим сценаріям приходять безмежні можливості багатоваріантності, а правилам і зобов’язанням — можливість обирати.

Моя цінність: сформувати з клієнтом єдину команду, яка разом долає виклики, що виникають на шляху до бажаної реальності, підсвічуючи йому його силу. 

5. З чим найбільше стикаєшся та працюєш у практиці?

Працюю з порушеннями та розладами харчової поведінки — коли їжа стає джерелом тривоги, провини чи спробою впоратись з емоціями, що проявляється у переїданнях, жорстких обмеженнях й нав’язливих думках про їжу й вагу. 

Однак за цим зазвичай стоїть ще щось глибше — надмірна самокритика, проблеми з самооцінкою, перфекціонізм, труднощі з самореалізацією та побудовою відносин, тривожність, депресивність, складнощі в тому, щоб розуміти свої емоції або дозволити собі їх відчувати.

6. Чи є ще щось, що хотіла б, щоб твої майбутні клієнти, знали про тебе чи твоє ставлення до них?

Для мене шлях від РХП виявився шляхом до Себе — нелегким, заплутаним і навіть суперечливим. Але чим далі я йшла, тим більше почувалася вільною, справжньою, живою. Подолавши його, впевнено можу сказати, що, як виявилося згодом, навіть найменші кроки у цьому напрямку мали надзвичайно велику силу, що було складно усвідомлювати у моменті. Початком мого шляху від РХП вважаю день, коли я відкинула зобов’язання одужати швидко чи “правильно” й зробила перший крок — прийняла рішення почати з турботи про себе й бути в цьому не наодинці.